ладнатися
ЛАДНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.
1. до чого, куди, з інфін. Те саме, що готува́тися 1.
– Моя мати не прожила копу літ .. Скоро .. й стала ладнатись на той світ (Марко Вовчок);
Стемніло. Зникли червоні хустки, робітники спішили додому, дядько ладнався спати коло ґанку (М. Йогансен);
З дверей виступив обтеклий височенець і ладнається курити (В. Барка);
Князь відступився від Сивоока, ладнався до спуску (П. Загребельний);
Підпільні групи в містах ладналися до вирішального удару (Ю. Бедзик);
То вели, Божку, з вечора, аби ладналися в путь (І. Білик).
2. тільки 3 ос., розм. Те саме, що ла́дитися 1.
Вчитель та батюшка, подiливши школярiв, почали дещо перепитувати їх, перебиваючи один одному. Але дiло не ладналося: i вчителi, i школярi були стурбованi (Б. Грінченко);
Андрiй ждав батька, сподiваючись, що вiн от-от прибiжить з поля, але, мабуть, не ладналося щось у бригадi i вiн так i не прийшов (П. Загребельний);
Чоловік не захистив дисертації, його за щось вигнали з Інституту нафти, пішов змінним майстром на завод, але й там не ладналося, і, певно ж, не ладналося в сім'ї... (Ю. Мушкетик).
3. до кого, під що. Те саме, що підла́джуватися 1.
З гущавини своєї Дзвенить [пташка] одноманітно, як струна, А інша десь ладнається до неї (М. Рильський);
– Ну-с, як там у вас ідуть справи, без п'яти хвилин товаришу інженер? – А нічого, готуємось замінити вас, неосвічених, – ладналась під іронічний тон батька Катря (Н. Рибак).
4. розм. Те саме, що шикува́тися.
Війська ладналися величезним чотирикутником (Ю. Яновський);
Загiн зупинився на серединi узлiсся. Ладнались ряди (Б. Антоненко-Давидович);
З вузенької закуреної хвіртки .. бурхливо струменів до майдану людський потік, і тут, на бруку, ладнався в ряди (Б. Антоненко-Давидович);
Вони, слова ті, бралися хтозна-звідкіль, ладналися в рядки, лилися, мов з джерела жива вода (Василь Шевчук).
5. Пас. до ладна́ти 2–7.
Словник української мови (СУМ-20)