ладненький
ЛАДНЕ́НЬКИЙ, а, е.
Пестл. до ла́дний¹ 1, 2, 5.
Одна височенька з прапором і медаллю, і друга, хоча й невеличка, зате ладненька, ніби та рибочка-барабулька (М. Вінграновський);
Приходили туди дівчата у вінках та стрічках, ладненьких сап'янових чобітках (Ю. Мушкетик);
Побачив я хуторок у полі, ладненький такий хуторок: хата на дві половини, із сінцями, хліви, скирточка соломи торішньої, дощаті козирки для сіна, на палях, як це у західняків прийнято (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)