ладненько
ЛАДНЕ́НЬКО, розм.
Присл. до ладне́нький.
Ой, музико, музиченько, заграй ми ладненько (з народної пісні);
А ладненько та тихенько, так удвох усіх і їли (Б. Грінченко);
– Ми вже йому налаштуємо ладненько віно... Рік по шлюбі не зможе заснути від цього (Ірина Вільде).
Словник української мови (СУМ-20)