ладний
ЛА́ДНИЙ¹, а, е, розм.
1. Те саме, що га́рний 1; красивий (про зовнішні ознаки).
Прибігаю до криниці, – беруть воду молодиці, – беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити (П. Чубинський);
Семенові двадцять, а кріпкий Данило – вола наче підняв би, і жінка в нього молода та ладна (І. Багряний);
Оглянувши Мотронку, Милорадович похвалив її: – Дуже ладна дівчина (Ф. Бурлака);
Він єдиний з-поміж нас стрункий, підтягнутий, елегантний у своїй полковницькій, добре підігнаній до його ладної статури формі (М. Бажан);
– Йой, такий ладний пан. А ви, прошу пана, мою Лялю вже знаєте? (Ю. Винничук);
// Сонячний, погідний.
– Ладний деньок буде завтра, – промовила Лесиха (І. Франко);
// Який заслуговує схвалення; добрий, слушний.
– Управа каже, щоб на курси учителям грошви дали. – То й дать .. Се діло ладне (Панас Мирний).
2. Добре, вдало, акуратно зроблений, виконаний.
Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко);
Ото-сь мені, мій паничику ясний, ладне віно справив, ото-сь мене опорідив достатно (Б. Лепкий);
– Ладна робота! Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер (І. Цюпа);
Воно ж, це кріселко, – ладне, зручне, компактне (О. Ірванець);
// Вдало, зі смаком підібраний.
– Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (П. Колесник).
3. Діловитий (у 1 знач.), вправний (див. впра́вний).
Ладний господар.
4. Доброзичливий, приязний, ласкавий; лагідний, ніжний.
– Так я тобі й повірю. Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський);
Бачить [Каломела] у ньому людину, ладну й спроможну захистити її в суворому світі (Д. Міщенко).
5. Злагоджений, гармонійний (у 2 знач.).
Потоцький любував з пригорку за ладним, огрядним рухом могутньої піхоти (М. Старицький);
З вікон аудиторій університету .. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич).
ЛА́ДНИЙ², ЛА́ДЕН, дна, дне, на що, до чого або з інфін., пред.
Схильний, охочий що-небудь робити.
Дівчата, ладні на такі штуки, побігли на город і принесли два здорові гарбузи (І. Нечуй-Левицький);
Пораділи [учні], що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату ладні перевернути! (С. Васильченко);
Ладний був до господарства її Стефан. Мав золоті руки (С. Чорнобривець);
// Готовий до певних учинків; згоден на певну дію, стан.
Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (М. Коцюбинський);
Ще хвилина – й він [сотник] ладний кинутися пістолетом на отамана (В. Підмогильний);
Ремінець муляв худе рамено молодого інженера, але він заради друга ладен був знести і не такі страждання (Л. Дмитерко);
Білки з його [запорожця] очей виверталися, й видно було, що ладний на все (Ю. Мушкетик).
◇ (1) Ла́дний (ла́ден, гото́вий) [три́чі] провали́тися крізь зе́млю – виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь.
Йому було так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь землю (О. Довженко);
Я стояв біля неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися крізь землю (М. Чабанівський);
Браві [сержанти] такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю провалитись (О. Гончар);
Ми стояли червоні, мов два помідори. Ми ладні були крізь землю провалитися (В. Нестайко);
(2) Се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей (д) див. се́рце.
Словник української мови (СУМ-20)