ладний
ЛА́ДНИЙ¹, а, е, розм.
1. Те саме, що га́рний 1; красивий (про зовнішні ознаки).
Прибігаю до криниці,— беруть воду молодиці,— беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити (Чуб., V, 1874, 143);
Оглянувши Мотронку, Милорадович похвалив її: — Дуже ладна дівчина (Бурл., О. Вересай, 1959, 42);
// Сонячний, погідний.
— Ладний деньок буде завтра,— промовила Лесиха (Фр., І, 1955, 63);
// Який заслуговує схвалення; добрий, слушний.
— Управа каже, щоб на курси учителям грошви дали. — То й дать.. Се діло ладне (Мирний, І, 1955, 289).
2. Добре, вдало, акуратно зроблений, виконаний.
Була се дівчина. Мужицький ладни й вкривав ї [її] стрій (Фр., XIII, 1954, 53);
— Ладна робота! Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер (Цюпа, Назустріч.., 1958. 388);
// Вдало, зі смаком підібраний.
— Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (Кол., Терен.., 1959, 47).
3. Діловитий (у 1 знач.), вправний ( див. впра́вний²).
Ладний господар.
4. Пройнятий доброзичливістю, приязню, ласкою; лагідний, ніжний.
— Так я тобі й повірю. Всі ви майстри на ладні слова (Чаб., Тече вода.., 1961, 11).
5. Злагоджений, гармонійний (у 2 знач.).
Потоцький любував з пригорку за ладним, огрядним рухом могутньої піхоти (Стар., Облога.., 1961, 37);
З вікон аудиторій університету.. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Смолич, Мир.., 1958, 70).
ЛА́ДНИЙ², ла́ден, дна, дне, на що, до чого або з інфін., присудк. сл. Схильний, охочий що-небудь робити.
Дівчата, ладні на такі штуки, побігли на город і принесли два здорові гарбузи (Н.-Лев., III, 1956, 25);
Пораділи [учні], що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату ладні перевернути! (Вас., І, 1959, 121);
Ладний був до господарства її Стефан. Мав золоті руки (Чорн., Визвол. земля, 1950, 10);
// Готовий до певних учинків; згоден на певну дію, стан.
Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (Коцюб., І, 1955, 177);
Ремінець муляв худе рамено молодого інженера, але він заради друга ладен був знести і не такі страждання (Дмит., Наречена, 1959, 155).
Словник української мови (СУМ-11)