ладний

ЛА́ДНИЙ¹, а, е, розм.

1. Те саме, що га́рний 1; красивий (про зовнішні ознаки).

Прибігаю до криниці, – беруть воду молодиці, – беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити (П. Чубинський);

Семенові двадцять, а кріпкий Данило – вола наче підняв би, і жінка в нього молода та ладна (І. Багряний);

Оглянувши Мотронку, Милорадович похвалив її: – Дуже ладна дівчина (Ф. Бурлака);

Він єдиний з-поміж нас стрункий, підтягнутий, елегантний у своїй полковницькій, добре підігнаній до його ладної статури формі (М. Бажан);

– Йой, такий ладний пан. А ви, прошу пана, мою Лялю вже знаєте? (Ю. Винничук);

// Сонячний, погідний.

– Ладний деньок буде завтра, – промовила Лесиха (І. Франко);

// Який заслуговує схвалення; добрий, слушний.

– Управа каже, щоб на курси учителям грошви дали. – То й дать .. Се діло ладне (Панас Мирний).

2. Добре, вдало, акуратно зроблений, виконаний.

Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї [її] стрій (І. Франко);

Ото-сь мені, мій паничику ясний, ладне віно справив, ото-сь мене опорідив достатно (Б. Лепкий);

– Ладна робота! Ти у мене, Матвію, на всі руки майстер (І. Цюпа);

Воно ж, це кріселко, – ладне, зручне, компактне (О. Ірванець);

// Вдало, зі смаком підібраний.

– Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (П. Колесник).

3. Діловитий (у 1 знач.), вправний (див. впра́вний).

Ладний господар.

4. Доброзичливий, приязний, ласкавий; лагідний, ніжний.

– Так я тобі й повірю. Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський);

Бачить [Каломела] у ньому людину, ладну й спроможну захистити її в суворому світі (Д. Міщенко).

5. Злагоджений, гармонійний (у 2 знач.).

Потоцький любував з пригорку за ладним, огрядним рухом могутньої піхоти (М. Старицький);

З вікон аудиторій університету .. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич).

ЛА́ДНИЙ², ЛА́ДЕН, дна, дне, на що, до чого або з інфін., пред.

Схильний, охочий що-небудь робити.

Дівчата, ладні на такі штуки, побігли на город і принесли два здорові гарбузи (І. Нечуй-Левицький);

Пораділи [учні], що вчителька самих у хаті лишила, то зараз і хату ладні перевернути! (С. Васильченко);

Ладний був до господарства її Стефан. Мав золоті руки (С. Чорнобривець);

// Готовий до певних учинків; згоден на певну дію, стан.

Чи відомий вам такий психічний стан, коли за один рідний згук, один образ рідний ладен буваєш заплатити роками життя? (М. Коцюбинський);

Ще хвилина – й він [сотник] ладний кинутися пістолетом на отамана (В. Підмогильний);

Ремінець муляв худе рамено молодого інженера, але він заради друга ладен був знести і не такі страждання (Л. Дмитерко);

Білки з його [запорожця] очей виверталися, й видно було, що ладний на все (Ю. Мушкетик).

◇ (1) Ла́дний (ла́ден, гото́вий) [три́чі] провали́тися крізь зе́млю – виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь.

Йому було так соромно, що він ладен був тричі провалитись крізь землю (О. Довженко);

Я стояв біля неї спантеличений і розгублений, ладний провалитися крізь землю (М. Чабанівський);

Браві [сержанти] такі, що куди там Віталієві з ними тягатись, він одразу відчув своє жалюгіддя, готовий був крізь землю провалитись (О. Гончар);

Ми стояли червоні, мов два помідори. Ми ладні були крізь землю провалитися (В. Нестайко);

(2) Се́рце ла́дне ви́скочити з гру́дей (д) див. се́рце.