ладний

ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн., заст., ПРЕПОДО́БНИЙ книжн., заст., СПОДО́БНИЙ заст., ПОДО́БНИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал., ХО́СНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ШПЕ́ТНИЙ діал., ХУПА́ВИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., ПРЕГА́РНИЙ підсил., КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕЧУДО́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., МАЛЬО́ВАНИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який відзначається надзвичайною красою). Як гарна молодиця, то гарно й подивиться (прислів'я); (Гострохвостий:) Коли б ви знали, які ви гарні, яке у вас гарне личко, які очки (І. Нечуй-Левицький); — Ти як була красивою, так і зосталась... Навіть покращала (Є. Гуцало); Чи я ж не хороша, чи я ж не вродлива? Тільки моя доля нещаслива (Ганна Барвінок); Така славна дівчина була! Очі в неї були ясні, коси довгі, великі, чорно-русі, а личко — як яблучко (Марко Вовчок); — Ти гадаєш, дівчинонько, що ти така ладна, А то тебе прикрашає хустина єдвабна (коломийка); Вся його сухорлява постать була доладна (Є. Гуцало); Красне личко — серцю неспокій (прислів'я); Хто милий, той красен (прислів'я); Виріс той хлопчик, вродливий та гожий, Гарний, як малево, став (Леся Українка); Як один, ідем ми, кожен дуж і гож (В. Сосюра); Ой, не жаль же б мені воза, Коли б дівчина пригожа, А то ж руда та погана — Мені воза поламала (П. Чубинський); Очі в неї сяють і сама усміхається. — Яка в мене ловка мати, коли весела, — подумав я (С. Васильченко); Всі там звертали на неї увагу: що за така красовита молодиця? Квіткою горить на весь зал! (О. Гончар); Він такий благоліпний, кучері в'ються по плечах, щоки рум'яні (М. Коцюбинський); Припну фартук дорогий — Срібні-золоті береги, Гафтована середина, Преподобна дівчина (П. Чубинський); Ой, дівчино, дівчинонько, яка ти сподобна (І. Ле); Ти, дівчино, ти подобна; Не здавайся на підмову, будеш добра (П. Чубинський); Василь, файний веселий легінь, загинув у бійці з ворожим родом, посічений топірцями (М. Коцюбинський); Він дивився осяйними очима на Оленку і думав, яка вона хосна дівчина (А. Турчинська); Олена.. усе вихваля пана Забрьоху.., які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г. Квітка-Основ'яненко); А Михасьо з Мариною там-то вальна пара (Словник Б. Грінченка); Прекрасний був Чиж у цю хвилину, прекрасна була кожна його риса і кожний рух (О. Довженко); Ольга зирнула на його своїми чудовими очима (І. Нечуй-Левицький); (Хмара:) Ваша мати була талановитою співачкою і чарівною жінкою... (О. Корнійчук); — Твої пишні очі одібрали в мене сон цієї ночі (І. Нечуй-Левицький); Молодиця прегарна.., хода спокійна і навіть велична (Ю. Яновський); Жаль кує вже кару люту "королівні" з дивними очима й холодним кам'яним серцем (С. Васильченко); Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський); Гарнесенько обіймемось... Та й поберемося, Моя крале мальована (Т. Шевченко).

ГА́РНИЙ (про предмет, краєвид і т. ін. — який має привабливий&́9; вигляд), КРАСИ́ВИЙ, ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, МАЛЬОВНИ́ЧИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ЛА́ДНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., ФА́ЙНИЙ діал., ША́ТНИЙ діал., ЛЕ́ПСЬКИЙ діал., ВА́ЛЬНИЙ діал.; ПРЕКРА́СНИЙ, ЧУДО́ВИЙ (ЧУДО́ВНИЙ), ПРЕЧУДО́ВИЙ підсил., ЧАРІВНИ́Й, ПИ́ШНИЙ, ПРЕПИ́ШНИЙ підсил., РОЗКІ́ШНИЙ, КАЗКО́ВИЙ, ДИ́ВНИЙ, ЧУДЕ́СНИЙ, ПРЕЧУДЕ́СНИЙ підсил. розм., ПРЕГА́РНИЙ підсил., ПРЕЧУДО́ВНИЙ підсил. поет., ПРЕСЛА́ВНИЙ розм., ПРЕХОРО́ШИЙ розм., РОЗПРОЧУДЕ́СНИЙ розм., РОЗЧУДЕ́СНИЙ розм. рідше (який має надзвичайно привабливий вигляд). Гляньте на цей килим! Правда, гарна, пишна робота? (І. Нечуй-Левицький); Ніч красива! Не спіть! В ніч таку не до снів... (М. Нагнибіда); Гори мої високії, Не так і високі, Як хороші, хорошії, Блакитні здалека (Т. Шевченко); Славне село, якби ви бачили (Марко Вовчок); Гарний він (краєвид) літньою порою.., красен і зимовою добою (Олена Пчілка); Дід насадив і калину, і бузину, і рожу гожу (Марко Вовчок); Була се дівчина. Мужицький ладний вкривав ї (її) стрій (І. Франко); — Ой, яка ж то сорочка ловка! (І. Цюпа); Лан завруниться, зелений, по весні, А там зведе стебло туге і стромовите, Стебло ж оздобиться у колос красовитий (М. Зеров); Гори наші, гаї наші, файна полонино, Нема ліпшої від тебе, наша Верховино (коломийка); Душно в шатному кунтуші, облямованому куницею (З. Тулуб); І одежа на ньому лепська (Г. Квітка-Основ'яненко); Чарівний ліс восени. І не тільки восени, а й навесні, і влітку, і взимку — завжди він прекрасний (В. Гжицький); Вид на хутірську балку і на близькі ліси чудовий (Леся Українка); Весела, чудова місцина! (Панас Мирний); Килим був вишитий гарусом та шовком. Робота була пречудова (І. Нечуй-Левицький); Сумно дивиться (Габріель) з намету На околицю препишну (Леся Українка); Краєвиди звідси, з височезної гори, чудесні (М. Коцюбинський); Хороший дарунок дядько Федір нам того дня приніс. Ох, і пречудесну картину подарував! (О. Ковінька); Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська); Вже переможці стали станом В долині красній та розкішній (Леся Українка); Ліс був казковий (Д. Бедзик); Ніч була дивна: тепла, темна та тиха (І. Нечуй-Левицький); Зростай же, добрий, пречудовний світе (П. Тичина); Умилося росою до зорі Солом'янське преславне передмістя (М. Рильський); В нашій українській землі Гали-чині стоять прехороші гори Карпати (С. Васильченко); Дванадцять розпрочудесних рушників — вишитих чорно-червоним традиційним народним орнаментом — були розкладені поверх усього іншого манаття (Ю. Смолич).

ДО́БРИЙ (який відповідає високим вимогам, наділений позитивними якостями), ХОРО́ШИЙ, ГА́РНИЙ, ГІ́ДНИЙ, ДОСТО́ЙНИЙ, ВДА́ЛИЙ (УДА́ЛИЙ), ВДА́ТНИЙ (УДА́ТНИЙ), ПРИСТО́ЙНИЙ, СЛА́ВНИЙ розм., ЛО́ВКИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПОРЯ́ДНИЙ розм., ЛЕ́ПСЬКИЙ розм., ВА́ЖНИЙ розм., ВАЖНЮ́ЩИЙ підсил. розм., ДОБРЕ́ННИЙ підсил. розм., ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ГОДЯ́ЩИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм., ПРЕХОРО́ШИЙ підсил. розм., ПРЕГА́РНИЙ підсил. розм., НА СЛА́ВУ розм., БРА́ВИЙ діал., ФА́ЙНИЙ діал. Од доброго коріння добрий і пагонець одійде; од доброго батька — добра й дитина (прислів'я); Хоч і риба потерушка, та хороша юшка (прислів'я); Надійшли жнива, достигла Василева пшениця, — така гарна, колос у колос (Марко Вовчок); — Коби лиш яку гідну та роботящу (невістку) Бог навернув (Н. Кобринська); Як я йшов на вигнання, багато спалив я Навіть достойних пісень (переклад М. Зерова); Він з радістю відчув, що портрет виходить вдалий (З. Тулуб); Скільки вдатних афоризмів, високопоетичні образи та натхненний настрій "Апокаліпсиса" чарують людей і досі (Леся Українка); Село Новобугівка ніколи не мало пристойної школи (М. Стельмах); — Славного кабанчика моя Ганя відгодувала (М. Зарудний); В рідний дім моряк приплине, Ясноокий, молодий, Воїн ловкий, хоч куди (М. Стельмах); — Син говорив мені, що у вас ладна бібліотека (І. Франко); (Кряж:) Добрячий кавалерист був колись Омелян Самопал.. (М. Зарудний); Меблі порядні, з першого погляду видно, що роблені на замовлення (Ірина Вільде); А той Білий та був собі козарлюга лепський (збірник "Легенди та перекази"); (Печериця:) А нуте, давайте: "Ой чук-брик! з рогом бик!" Важна пісня! (Панас Мирний); — Важнющий кінь: хоч самому гетьманові (З. Тулуб); Дай, думаю, пошию штани шкіряні.. Добренні вийшли, на завидки всім (О. Гончар); — Ну, мамо, ну дайте чого добренького попоїсти (Б. Грінченко); Хівря була дівка годяща, була хазяйка (Г. Квітка-Основ'яненко); Люде обоє прехороші! Нікому не можна ганьби дати (Ганна Барвінок); Настрій складався прегарний (Ю. Яновський); Затертий старим салом та часником борщ був на славу (Л. Дмитерко); Є і пиво, і мед бравий, і ренського вволю (Л. Глібов); Тепер іскажу вам, ґазди мої славні, що й весна буде файна, ..зорі так приповідають (Г. Хоткевич). — Пор. непога́ний.

ЛАСКА́ВИЙ (який виявляє або виражає ласку), НІ́ЖНИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ПЕСТЛИ́ВИЙ, ГОЛУБИ́НИЙ, ЛА́ДНИЙ розм., ПОЛЮБО́ВНИЙ розм., ЗЛА́ГІДНИЙ рідше, ПЕСТИ́ВИЙ рідко; СКЛІ́ННИЙ, ПРИГОЛУ́БЛИВИЙ розм. (який виражає ласку); ПЕ́ЩЕНИЙ діал. (перев. про слово). Лейбуньо не чув від неї ніколи ласкавого, пещеного слова (І. Франко); Синь гаїв, поля, світання, пісня солов'їна, ніжний шепіт і зітхання — моя Україна (В. Сосюра); Лагідним рухом пестила (Маруся) корову (Г. Хоткевич); Маркіз Шоньйо.. з пестливою ніжністю розкрив на долоні табакерку (Н. Рибак); Що в тобі? — Голубина посмішка, Як далекої ніжності знак (А. Малишко); Всі ви майстри на ладні слова (М. Чабанівський); Прагнень юності щоденних, Полюбовних слів, Наших дум, присвят пісенних Чую знову спів (П. Усенко); — Вона не знала.. того пестивого материного жалування, що так добре його видко навіть, як гляне мати (Б. Грінченко); Дуже часто тиха і склінна невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху (І. Франко); Приголубливі слова.

ВПРА́ВНИЙ (який, маючи певні навички, робить добре і швидко), УМІ́ЛИЙ (ВМІ́ЛИЙ), МАЙСТЕ́РНИЙ, ЗУГА́РНИЙ розм., ПОВОРОТКИ́Й розм., ЗРУ́ЧНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ рідше, ПОПРА́ВНИЙ рідше. Михайло був уже вправним телефоністом (В. Кучер); Малюнки й креслення.. умілою рукою пороблені (Ю. Яновський); На кожному кілку сушились ятері, чудові дебелі ятері, сплетені майстерною рукою дядька Йони (О. Донченко); (Квасолиха:) Не кожна й молодиця зугарна до смаку випекти хліб (М. Кропивницький); Я в танцях далеко не такий зручний, як в орудуванню пером (О. Маковей).

ГАРМОНІ́ЙНИЙ (який звучить злагоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, СУ́ГОЛОСНИЙ, ЗГРА́ЙНИЙ, ГАРМОНІ́ЧНИЙ рідше, СТРІ́ЙНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. Співали всі, хто лиш міг: чоловіки, жінки, хлопці і дівчата гармонійним хором (І. Франко); Злагоджена, сумовита пісня, зіткана з одних жіночих голосів, звучала особливо проникливо і хвилююче (І. Рябокляч); З вікон аудиторій університету.. звучав ладний, суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич); — Хто вносить лад усюди живодайний, Вливає ритм у кожен рух і звук? Хто всі ті голоси в хорал єднає зграйний, В акордів голосних врочистий перегук? (переклад М. Лукаша); З гармонічним рокотом з'являються в небі важкі літаки (О. Довженко); Могучі, стрійні акорди потрясли цілим організмом молодої дівчини (І. Франко).

ДРУ́ЖНИЙ (про якісь дії, роботу, що відбуваються одночасно, спільно, погоджено; який діє, працює спільно, погоджено), ЗЛА́ГОДЖЕНИЙ, ОДНОСТА́ЙНИЙ, ЗЛА́ДНАНИЙ розм., ЛА́ДНИЙ розм. — Їстимемо яблучка, їстимемо, — приказував він, стежачи за дружною, організованою працею (О. Донченко); Вони прийшли до університету злагодженим строєм (В. Кучер); Ми одностайні у труді — І цим ми вічно молоді! (М. Рильський); На сяюче плесо гранітного ширу Ступив сурмачів струнко зладнаний ряд (М. Бажан); З вікон аудиторій університету.. звучав ладний суголосний хор юних голосів (Ю. Смолич).

СХИ́ЛЬНИЙ перев. з інфін. (який має який-небудь намір, погоджується на якісь дії, вчинки і т. ін.), ЛА́ДНИЙ (ЛА́ДЕН), ЗГО́ДНИЙ, ГОТО́ВИЙ (ГОТО́В). Дехто схильний піддавати Шевченкові вірші суцільній і послідовній силаботонізації (М. Рильський); Вона була ладна попросити професора взяти й її з собою до Галаца (Ю. Смолич); (Голоси:) Коли ж се буде? Ми не згодні ждати! (Леся Українка); — А я, люди добрі, ..готовий помогти кожному з вас чим можу (М. Коцюбинський).