ладний

Значення в інших словниках

1. ладний — ла́дний 1 прикметник гарний розм. ла́дний 2 прикметник схильний, готовий до чогось присудкове слово Орфографічний словник української мови
2. ладний — див. вродливий Словник синонімів Вусика
3. ладний — I -а, -е, розм. 1》 Те саме, що гарний 1); красивий (про зовнішні ознаки). || Сонячний, погідний. || Який заслуговує схвалення; добрий, слушний. 2》 Добре, вдало, акуратно зроблений, виконаний. || Вдало, зі смаком підібраний. 3》 Діловитий (у 1 знач. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ладний — ЛА́ДНИЙ¹, а, е, розм. 1. Те саме, що га́рний 1; красивий (про зовнішні ознаки). Прибігаю до криниці, – беруть воду молодиці, – беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити (П. Словник української мови у 20 томах
5. ладний — ла́дний I.1, гарний, добрий (ст) 2. значний, великий (про відстань)(ст): До церкви ходив на Клепарів. Ішов на сьому рано. Ішов Янівською уздовж плота аж до костела св. Анни, а потім наліво, Клепарівською аж до церкви. Лексикон львівський: поважно і на жарт
6. ладний — ла́дний (ла́ден, гото́вий і т. ін.) (три́чі) провали́тися крізь зе́млю. Виникає бажання у когось якомога швидше звідкись зникнути (через сором, ніяковість і т. ін.); дуже незручно, неприємно комусь. Фразеологічний словник української мови
7. ладний — ГА́РНИЙ (про людину, її риси — який відзначається красою), КРАСИ́ВИЙ, ВРОДЛИ́ВИЙ (УРОДЛИ́ВИЙ), ХОРО́ШИЙ, СЛА́ВНИЙ, ЛА́ДНИЙ, ДОЛА́ДНИЙ, КРА́СНИЙ (КРА́СЕН) фольк., ГО́ЖИЙ (ГОЖ) фольк., ПРИГО́ЖИЙ фольк., ЛО́ВКИЙ розм., КРАСОВИ́ТИЙ розм., БЛАГОЛІ́ПНИЙ книжн. Словник синонімів української мови
8. ладний — Ла́дний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. ладний — ЛА́ДНИЙ¹, а, е, розм. 1. Те саме, що га́рний 1; красивий (про зовнішні ознаки). Прибігаю до криниці,— беруть воду молодиці,— беруть воду, дають пити, не жаль ладну зачепити (Чуб. Словник української мови в 11 томах