ладно

ЛА́ДНО, розм.

Присл. до ла́дний¹ 1, 2, 5.

Вона була невисока, з ладно скроєною фігурою (О. Авраменко, В. Авраменко);

Так ладно говорите, як і личить поетові. Тверезо так... — посміхнувся Рогатинець (Р. Іваничук);

Одягла [Таня] .. темно-синє, ладно підігнане по її невеличкій фігурі пальто (І. Рябокляч);

Птахи ладно співали, а найчастіше вчувався голос зозулі (І. Муратов);

Дехто з селян, побачивши, як ладно та швидко працювали на полі тозівці, .. приходив і просив їх прийняти до гурту (М. Чабанівський);

Така його обняла невимовна радість, що почав славити Бога, дивуючись, як то все в нього так ладно виходить (В. Багірова);

Давило підхопив густим басом, і так ладно в них вийшло, що всі засміялися, і понеслась добра пісня (Д. Білий);

// у знач. пред. Добре, приємно комусь.

Сиджу коло мами, ладно мені, а за школу забув (В. Стефаник).

Значення в інших словниках

1. ладно — ла́дно прислівник гарно, красиво; вдало зроблено; злагоджено, гармонійно незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. ладно — розм. Присл. до ладний I 1), 2), 5). || у знач. присудк. сл. Добре, приємно комусь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ладно — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал.  Словник синонімів української мови
4. ладно — ЛА́ДНО, розм. Присл. до ла́дний¹ 1, 2, 5. Безусий, підтягнутий ладно. Сидить за прицілом солдат (Гірник, Друзі.., 1953, 50); Одягла [Таня] ..темно-синє, ладно підігнане по її невеличкій фігурі пальто (Ряб.  Словник української мови в 11 томах