ламань
ЛА́МАНЬ, і, ж., розм.
1. Поламані або старі предмети.
Молодь з бригади комуністичної праці допомогла., ланкам кукурудзоводів возити та викладати на гребнях схилів паливний матеріал, тобто всяку ламань, прілу солому, сухий бур’ян, хмиз — все для курних вогнищ (Вол., Місячне срібло, 1961, 309).
2. Сухе гілля й дерева, що впали на землю.
Словник української мови (СУМ-11)