лампада
ЛАМПА́ДА, и, ж.
1. церк. Наповнена оливою невелика посудина з гнотом, яку заплюють перед іконами.
Перед іконою пречистої Горить лампада уночі (Шевч., II, 1953, 222);
Нарешті вона зітхнула, підійшла до кіота, поправила гнотик у лампаді, заслонила шторки (Мик., II, 1957, 295).
2. заст., поет. Світильник, лампа.
[Анна:] Глянь, лишень, Долорес,— як блимає у сій гробниці світло, мов заслоняє хто і відслоняє… Ну що́, як там хто є? [Долорес:] То кажани навкруг лампади в’ються (Л. Укр., III, 1952, 338);
Ключ у дверях задзвенів. Самота працьовита й спокійна Світить лампаду мою і розкладає папір (Рильський, І, 1956, 57);
// перен. Про сяйво зірок.
Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади, Крики пташечі [пташині], зітхання вітрів… (Олесь, Вибр., 1958, 222).
Словник української мови (СУМ-11)