лампада
ЛАМПА́ДА, и, ж.
1. церк. Наповнена оливою невелика посудина з гнотом, яку заплюють перед іконами.
Перед іконою пречистої Горить лампада уночі (Шевч., II, 1953, 222);
Нарешті вона зітхнула, підійшла до кіота, поправила гнотик у лампаді, заслонила шторки (Мик., II, 1957, 295).
2. заст., поет. Світильник, лампа.
[Анна:] Глянь, лишень, Долорес,— як блимає у сій гробниці світло, мов заслоняє хто і відслоняє… Ну що́, як там хто є? [Долорес:] То кажани навкруг лампади в’ються (Л. Укр., III, 1952, 338);
Ключ у дверях задзвенів. Самота працьовита й спокійна Світить лампаду мою і розкладає папір (Рильський, І, 1956, 57);
// перен. Про сяйво зірок.
Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади, Крики пташечі [пташині], зітхання вітрів… (Олесь, Вибр., 1958, 222).
Значення в інших словниках
- лампада — лампа́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- лампада — І рідко лампадка 1. Церковний світильник, що являє собою посудину із ґнотом, наповнену олією, що його підвішуть перед іконами й запалюють під час богослужінь; кандило; рідко лампа;... Словник церковно-обрядової термінології
- лампада — -и, ж. 1》 церк. Наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку запалюють перед іконами. 2》 заст., поет. Світильник, лампа. || перен. Про сяйво зірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лампада — ЛАМПА́ДА, и, ж. 1. церк. Наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку запалюють перед іконами. Перед іконою Пречистої Горить лампада уночі (Т. Шевченко); Нарешті вона зітхнула, підійшла до кіота, поправила ґнотик у лампаді, заслонила шторки (І. Словник української мови у 20 томах
- лампада — КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм. Словник синонімів української мови