1. Словник церковно-обрядової термінології

лампада

лампа́да

І рідко лампадка 1. Церковний світильник, що являє собою посудину із ґнотом, наповнену олією, що його підвішуть перед іконами й запалюють під час богослужінь; кандило; рідко лампа; 2. Великий ручний свічник, який носять перед священнослужителем на великому й малому входах; примикирій; дияконська свічка; переносна свічка; ставник

Джерело: Словник церковно-обрядової термінології на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лампада — лампа́да іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. лампада — -и, ж. 1》 церк. Наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку запалюють перед іконами. 2》 заст., поет. Світильник, лампа. || перен. Про сяйво зірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лампада — ЛАМПА́ДА, и, ж. 1. церк. Наповнена оливою невелика посудина з ґнотом, яку запалюють перед іконами. Перед іконою Пречистої Горить лампада уночі (Т. Шевченко); Нарешті вона зітхнула, підійшла до кіота, поправила ґнотик у лампаді, заслонила шторки (І. Словник української мови у 20 томах
  4. лампада — КАГАНЕ́ЦЬ (невеликий світильник, що складається з ґнота та посуду, в який наливається олія, гас тощо), ПЛО́ШКА, БЛИКУ́Н розм., БЛИ́МАВКА розм., БЛИСКУНЕ́ЦЬ розм., МИГУНЕ́ЦЬ розм., МО́РГАВКА розм., СЛІПА́К розм., СЛІПУ́ШКА розм. Словник синонімів української мови
  5. лампада — ЛАМПА́ДА, и, ж. 1. церк. Наповнена оливою невелика посудина з гнотом, яку заплюють перед іконами. Перед іконою пречистої Горить лампада уночі (Шевч. Словник української мови в 11 томах