ланок
ЛАНО́К, нка́. ч. Зменш.-пестл. до лан¹ 1; нивка.
Доходили [молодиця з дівчинкою] до ланку у пущі самій і там сідали одпочивати (Вовчок, І, 1955, 367);
В квітні виорав цапок Огородець і ланок (Стельмах, Колосок.., 1959, 43).
Словник української мови (СУМ-11)