ланцет

ЛАНЦЕ́Т, а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків.

Лікар скрізь ходив з ланцетом.. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143);

Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька — ланцетів, пінцетів та щипчиків (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 103);

*Образно. Хай пензель твій буде блискучим ланцетом істотності і кометою в майбутнє… (Еллан, II, 1958, 64).

Значення в інших словниках

1. ланцет — ланце́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. ланцет — -а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків; скальпель.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ланцет — ЛАНЦЕ́Т, а, ч. 1. Хірургічний інструмент, що має вигляд ножа, гострого з обох боків. Лікар скрізь ходив з ланцетом .. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (І. Котляревський); Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь.  Словник української мови у 20 томах
4. ланцет — ланце́т (франц. lancette, від лат. lancea – спис) хірургічний інструмент, що його використовують для проколювання поверхневого нариву, вени (при веносекції з метою кровопускання) або насічок на шкірі при щепленнях.  Словник іншомовних слів Мельничука