ланцет
ЛАНЦЕ́Т, а, ч.
1. Хірургічний інструмент, що має вигляд ножа, гострого з обох боків.
Лікар скрізь ходив з ланцетом .. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (І. Котляревський);
Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька – ланцетів, пінцетів та щипчиків (Ю. Смолич);
Духновичу змигнули перед очима батькові ланцети, блискучі, добре дезинфіковані хірургічні інструменти (О. Гончар);
* У порівн. Холодна Іванова стриманість, наче ланцет, розтяла їхню безпосередність... (В. Дрозд);
* Образно. Хай пензель твій буде блискучим ланцетом істотності і кометою в майбутнє... (В. Еллан-Блакитний).
2. Медичний інструмент для проколювання шкіри пальця, щоб отримати зразки крові на аналіз.
Надтонке вістря ланцета робить проколювання менш болючим (з навч. літ.);
З метою безпеки ланцети призначені тільки для індивідуального користування (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)