ланцет
ЛАНЦЕ́Т, а, ч.
1. Хірургічний інструмент, що має вигляд ножа, гострого з обох боків.
Лікар скрізь ходив з ланцетом .. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (І. Котляревський);
Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Він узяв з дека їх кілька – ланцетів, пінцетів та щипчиків (Ю. Смолич);
Духновичу змигнули перед очима батькові ланцети, блискучі, добре дезинфіковані хірургічні інструменти (О. Гончар);
* У порівн. Холодна Іванова стриманість, наче ланцет, розтяла їхню безпосередність... (В. Дрозд);
* Образно. Хай пензель твій буде блискучим ланцетом істотності і кометою в майбутнє... (В. Еллан-Блакитний).
2. Медичний інструмент для проколювання шкіри пальця, щоб отримати зразки крові на аналіз.
Надтонке вістря ланцета робить проколювання менш болючим (з навч. літ.);
З метою безпеки ланцети призначені тільки для індивідуального користування (із журн.).
Значення в інших словниках
- ланцет — ланце́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- ланцет — -а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків; скальпель. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ланцет — ланце́т (франц. lancette, від лат. lancea – спис) хірургічний інструмент, що його використовують для проколювання поверхневого нариву, вени (при веносекції з метою кровопускання) або насічок на шкірі при щепленнях. Словник іншомовних слів Мельничука
- ланцет — ЛАНЦЕ́Т, а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків. Лікар скрізь ходив з ланцетом.. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Словник української мови в 11 томах