ланцет

ланце́т

(франц. lancette, від лат. lancea – спис)

хірургічний інструмент, що його використовують для проколювання поверхневого нариву, вени (при веносекції з метою кровопускання) або насічок на шкірі при щепленнях.

Джерело: Словник іншомовних слів за редакцією О.С. Мельничука на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ланцет — ланце́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. ланцет — -а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків; скальпель. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ланцет — ЛАНЦЕ́Т, а, ч. 1. Хірургічний інструмент, що має вигляд ножа, гострого з обох боків. Лікар скрізь ходив з ланцетом .. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (І. Котляревський); Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Словник української мови у 20 томах
  4. ланцет — ЛАНЦЕ́Т, а, ч. Невеликий хірургічний ніж, гострий з обох боків. Лікар скрізь ходив з ланцетом.. і спермацетом, І чванивсь, як людей морив (Котл., І, 1952, 143); Він одчинив скляну шафу й брязнув купою блискучих хірургічних приладь. Словник української мови в 11 томах