ланіти

ЛАНІ́ТИ, і́т, мн. (одн. лані́та, и, ж.), книжн., заст., поет. Щоки.

Молодії Ланіти, очі і уста [у Марії] Марніють зримо (Шевч., II, 1953, 310);

[Убийбатько:] На твоїх ланітах, як говориться в таких випадках, палає рум’янець досади (Мик., І, 1957, 412).

Значення в інших словниках

1. ланіти — -іт, мн. (одн. ланіта, -и, ж.), книжн., заст., поет. Щоки.  Великий тлумачний словник сучасної мови