лап

ЛАП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ла́пати.

— А де ж твій картуз? Лап він за голову,— нема картуза (Гр., І, 1963, 448);

Швиденько загнала [дівчина] скот у загороду та до хустки мерщій. Лап,— вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне (Головко, І, 1957, 106).

Значення в інших словниках

1. лап — лап вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. лап — див. хап  Словник синонімів Вусика
3. лап — ЛАП, виг., розм. Уживається як присудок за знач. ла́пати. – А де ж твій картуз? Лап він за голову, – нема картуза (Б. Грінченко); Швиденько загнала [дівчина] скот у загороду та до хустки мерщій. Лап, – вогкенька ще. Ну, та нічого, і на голові висохне (А.  Словник української мови у 20 томах
4. лап — Лап! меж. Хвать. Пан лип за кешеню, аж і хустки нема. Рудч. Ск. II. 193. А ззаду молдаван лап Антося за комір. Св. Л. 140.  Словник української мови Грінченка