ласочка
ЛА́СОЧКА, и, ж.,
1. рідко. Зменш.-пестл. до ла́ска².
Коли — зирк! — Вискочила ласочка з земляної нори (Мирний, І, 1949, 179);
*У порівн. Попід гаєм, мов ласочка. Крадеться Оксана (Шевч., І, 1951, 93).
2. у знач. присл. ла́сочкою. Крадучись.
Наташа ласочкою промайнула у свою кімнату (Збан., Переджнив’я, 1960, 279).
3. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки.
[Мокрина:] Чи повернеться ж язик виговорювати такій ласочці? (Кроп., II, 1958, 443).
Словник української мови (СУМ-11)