ласун

ЛАСУ́Н, а́, ч.

1. Той, хто любить ласощі.

Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості — старців Повів! (Бор., Тв., 1957, 151);

Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (Коп., Сон. ранок, 1951, 27).

2. перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь.

[Павло:] Хоч би ось Влас. Він, братця, має мене за ласуна, а сам ніби. б то й не ласий до дівчат? (Кроп., II, 1958, 369);

[Пріся:] Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женіть його, дівчата! (Коч., П’єси, 1951, 121).

Значення в інших словниках

1. ласун — ласу́н іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ласун — Ласій, ласолюб, ласолюбець, з. лагоминець; (хтиволюб) любострасник.  Словник синонімів Караванського
3. ласун — Ласий, ласій, ласогуб, ласолюб, ласолюбець, ласолюбний, ласохлист, ласощохлист, ласунець, ласунчик, гурман, юшкоїд (в О. Гончара)  Словник синонімів Вусика
4. ласун — -а, ч. 1》 Той, хто любить ласощі. 2》 перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ласун — ЛАСУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто любить ласощі. Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості – старців Повів! (Л. Боровиковський); Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (О.  Словник української мови у 20 томах
6. ласун — ЛАСУ́Н (той, хто любить ласощі), ЛАСОЛЮ́Б, ЛАСІ́Й розм., ЛАСОЛЮ́БЕЦЬ розм., ЛАСОГУ́Б розм., ЛАГОМИ́НЕЦЬ розм. рідко, ЛАСА́Ч діал.; СОЛОДІ́Й розм. (той, хто любить солодке). Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (О.  Словник синонімів української мови