ласун
ЛАСУ́Н, а́, ч.
1. Той, хто любить ласощі.
Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості — старців Повів! (Бор., Тв., 1957, 151);
Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (Коп., Сон. ранок, 1951, 27).
2. перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь.
[Павло:] Хоч би ось Влас. Він, братця, має мене за ласуна, а сам ніби. б то й не ласий до дівчат? (Кроп., II, 1958, 369);
[Пріся:] Ач, вигадав, ласуне кривоногий! Женіть його, дівчата! (Коч., П’єси, 1951, 121).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ласун — ласу́н іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ласун — Ласій, ласолюб, ласолюбець, з. лагоминець; (хтиволюб) любострасник. Словник синонімів Караванського
- ласун — Ласий, ласій, ласогуб, ласолюб, ласолюбець, ласолюбний, ласохлист, ласощохлист, ласунець, ласунчик, гурман, юшкоїд (в О. Гончара) Словник синонімів Вусика
- ласун — -а, ч. 1》 Той, хто любить ласощі. 2》 перен. Той, хто має особливу пристрасть до кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ласун — ЛАСУ́Н, а́, ч. 1. Той, хто любить ласощі. Ласун худобу всю на ласощі проїв; На старості – старців Повів! (Л. Боровиковський); Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (О. Словник української мови у 20 томах
- ласун — ЛАСУ́Н (той, хто любить ласощі), ЛАСОЛЮ́Б, ЛАСІ́Й розм., ЛАСОЛЮ́БЕЦЬ розм., ЛАСОГУ́Б розм., ЛАГОМИ́НЕЦЬ розм. рідко, ЛАСА́Ч діал.; СОЛОДІ́Й розм. (той, хто любить солодке). Маленькі Кузьма з Люсею самі дуже люблять все солодке. Страшенні ласуни! (О. Словник синонімів української мови