латифундія
ЛАТИФУ́НДІЯ, ї, ж. У стародавньому Римі — великий приватний маєток, де використовувалась праця рабів.
В Італії і Сіцілії були великі маєтки римських рабовласників, які називались латифундіями (Іст. стар. світу, 1957, 160);
// Велике приватне земельне володіння.
Стала Брацлавщина країною великих латифундій, де кожен магнат володів мало не цілим повітом (Тулуб, Людолови, І, 1957, 273).
Словник української мови (СУМ-11)