латочка

ЛА́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до ла́тка.

— Був собі чоловік Сажка, на ньому сіра сірм’яжка, повстяна шапочка, на спині латочка (Кв.-Осн., II, 1956, 185);

Відцвіли вже по дворах соняшники; .. на латочках картоплищ перед порогами граються діти (Сенч., Опов., 1959, 76);

Була зима без снігу, а тепер весна без дощу — що ж своя латочка дасть? (Ю. Янов., IV, 1959, 11).

Значення в інших словниках

1. латочка — ла́точка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ла́точки  Орфографічний словник української мови
2. латочка — -и, ж. Зменш. до латка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. латочка — ЛА́ТОЧКА, и, ж. Зменш. до ла́тка. Снiгу вже майже нiде не було. Хiба що десь за парканами, по закутках, куди сонце нiколи не зазирає, ще лежали сiрi, дiркуватi купи .. А в полi за мiстом не було анi латочки (В.  Словник української мови у 20 томах
4. латочка — Латочка, -ки ж. ум. отъ ла́та.  Словник української мови Грінченка