лаштунки
ЛАШТУ́НКИ, ів, мн.
1. Те саме, що кулі́си ( див. кулі́са 1).
За лаштунками чутно голос сотника: "Хведоре! нехай коней сідлають!" (Стор., І, 1957, 290);
Він — студент, із тих, що добре ознайомлені з лаштунками нашого комерційного апарату (Еллан, II, 1958, 37);
Я вірю тільки, що наш рух не загине між селянами і що вже пізно полякам їсти нас. Вся оця заколота, певне, перейде собі за лаштунками, а на сцені її не буде й видно (Л. Укр., V, 1956, 172);
— Науку [у фашистській Німеччині] відштовхують за лаштунки історії (Рибак, Час.., 1960, 36).
2. діал. Сцена.
Прийшли, Розмотуючи мокрі шарфи з шиї. Перукарі, музики, лицедії, Крикливий люд лаштунків і куліс (Бажан, Роки, 1957, 281).
Словник української мови (СУМ-11)