лащити
ЛА́ЩИТИ, ла́щу, ла́стиш, недок., перех. Те саме, що пе́стити.
Часом прокинеться в ньому чоловік і він тоді став таким добрим: і дітей лащить і до жінки заговорить як слід (Коцюб., І, 1955, 438);
Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини — лащить їх (Ю. Янов., IV, 1959, 13);
Марить море Середземне, Ледве лащить береги… (Олесь, Вибр., 1958, 248).
Словник української мови (СУМ-11)