лащити

ЛА́ЩИТИ, ла́щу, ла́стиш, недок., кого, що.

Те саме, що пе́сти́ти.

Часом прокинеться в ньому чоловік і він тоді стає таким добрим: і дітей лащить і до жінки заговорить як слід (М. Коцюбинський);

Повільно дибав собі на город, зривав там бур'яну для теляти, приносив його в хлівець, лащив молоде теля, лагідно розмовляючи з ним (М. Івченко);

Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини – лащить їх (Ю. Яновський);

* Образно. Марить море Середземне, Ледве лащить береги... (О. Олесь);

Третій [доплив повітря] був .. бадьорий і чарівний, немов велетенська сонячна рука до нього простягнулась і гладила йому волосся, і лащила груди (В. Підмогильний).

Значення в інших словниках

1. лащити — ла́щити дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. лащити — лащу, ластиш, недок., перех. Те саме, що пестити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лащити — ПЕ́СТИ́ТИ (ПЕ́СТУВАТИ) (виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось), ГОЛУ́БИТИ, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, НІ́ЖИТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, МИЛУВА́ТИ фольк., ЛЮБУВА́ТИ розм., ПРИЛА́СКУВАТИ рідше; ЛА́ЩИТИ, ПРИЛА́ЩУВАТИ (перев. тварин).  Словник синонімів української мови
4. лащити — ЛА́ЩИТИ, ла́щу, ла́стиш, недок., перех. Те саме, що пе́стити. Часом прокинеться в ньому чоловік і він тоді став таким добрим: і дітей лащить і до жінки заговорить як слід (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
5. лащити — Лащити, -щу, -щиш гл. Ласкать. Лаще мати дитину: Харьк.  Словник української мови Грінченка