лащити
ЛА́ЩИТИ, ла́щу, ла́стиш, недок., кого, що.
Те саме, що пе́сти́ти.
Часом прокинеться в ньому чоловік і він тоді стає таким добрим: і дітей лащить і до жінки заговорить як слід (М. Коцюбинський);
Повільно дибав собі на город, зривав там бур'яну для теляти, приносив його в хлівець, лащив молоде теля, лагідно розмовляючи з ним (М. Івченко);
Він ходить між корів, підійде до одної, до другої скотини – лащить їх (Ю. Яновський);
* Образно. Марить море Середземне, Ледве лащить береги... (О. Олесь);
Третій [доплив повітря] був .. бадьорий і чарівний, немов велетенська сонячна рука до нього простягнулась і гладила йому волосся, і лащила груди (В. Підмогильний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лащити — ла́щити дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лащити — лащу, ластиш, недок., перех. Те саме, що пестити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лащити — ПЕ́СТИ́ТИ (ПЕ́СТУВАТИ) (виявляти свою любов, гладячи, цілуючи когось), ГОЛУ́БИТИ, ПРИГОЛУ́БЛЮВАТИ, НІ́ЖИТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ, МИЛУВА́ТИ фольк., ЛЮБУВА́ТИ розм., ПРИЛА́СКУВАТИ рідше; ЛА́ЩИТИ, ПРИЛА́ЩУВАТИ (перев. тварин). Словник синонімів української мови
- лащити — ЛА́ЩИТИ, ла́щу, ла́стиш, недок., перех. Те саме, що пе́стити. Часом прокинеться в ньому чоловік і він тоді став таким добрим: і дітей лащить і до жінки заговорить як слід (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- лащити — Лащити, -щу, -щиш гл. Ласкать. Лаще мати дитину: Харьк. Словник української мови Грінченка