лащитися

ЛА́ЩИТИСЯ, щуся, щишся, недок.

1. Те саме, що ла́ститися 1.

Костя лащиться до мене, гладить мене по грудях, посміхається влесливо, запобігливо (В. Винниченко);

Обхопила йому [чоловікові] ноги і плакала – плакала нестримно і лащилась, як теля до матері (Ю. Яновський);

– Мамочко! Я піду до бабусі.., – лащилася Тамара. – Хіба не пустиш? (А. Хижняк);

* Образно. Учора тут ще басувало літо, Тепер дивися: молода зима! І стежка вже не лащиться під ноги (М. Вінграновський);

Плинула [ріка] широкою зеленою долиною зі сторони північної, й раптом круто повертала під високу гору, й лащилася до неї, й гризла у повінь кручу (Ю. Мушкетик).

2. Виявляти прив'язаність до людини (про тварин, птахів).

Розумний звір підбіг до свого господаря і почав лащитися до нього (І. Франко);

Воно вже й величеньке [лисеня]. Кинулося до свого господаря, скавчить стиха, лащиться (О. Копиленко);

Собака .. роздивився, що то сам Оверко був, радісно завищав, засоромлено замахав хвостом, лащився (К. Гордієнко);

Уявіть собі моє здивування, коли цей голуб теж підлетів до мене й почав лащитися, майже цілуючи мене дзьобом (В. Владко).

3. Лестощами домагатися чиєї-небудь прихильності; підлещуватися.

Він іноді і лащиться до мене, та ненависне мені його те підлабузнювання (Панас Мирний);

Боялися чоловіка, що землі комнезамам роздавав, і лащилися та піддобрювалися до Мар'яни – не пособилося (Г. Косинка);

Дівчата насмішкувато переморгувались: лащиться прикажчик до Олени (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лащитися

Значення в інших словниках