лаяний

ЛА́ЯНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до ла́яти¹.

Каторжна! Вiд усiх лаяна, вiд усiх зневажена! За що? Навiщо? (Б. Грінченко);

Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він – справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (С. Васильченко);

// ла́яно, безос. пред.

Д-ра [доктора] Окуневського лаяно огидним способом публічно й приватно (І. Франко);

Вона пішла за дядька Тимоху, щоб не жити голодною .. Так казано в нас у сім'ї і лаяно її, казано, що вона одурила дядька Тимоху (Б. Грінченко);

А ми ж не чiпаємо? Правда? Та то таки правда, — не чiпали, нi. Навiть не огризнулись нi на кого, як їх лаяно (В. Винниченко);

Дуже лаяно наш журнал за ряд статтей (І. Жиленко).