1. Словник української мови в 11 томах

лаяний

ЛА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ла́яти¹.

Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він — справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (Вас., І, 1959, 105);

// у знач. безос. присудк. сл. ла́яно.

Вона пішла за дядька Тимоху, щоб не жити голодною.. Так казано в нас у сім’ї і лаяно її, казано, що вона одурила дядька Тимоху (Гр., І, 1963, 288).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лаяний — ла́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. лаяний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до лаяти I. || у знач. безос. присудк. сл. лаяно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лаяний — ЛА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ла́яти¹. Каторжна! Вiд усiх лаяна, вiд усiх зневажена! За що? Навiщо? (Б. Грінченко); Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він – справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (С. Словник української мови у 20 томах