лаяний
ла́яний
-а, -е.
Дієприкм. пас. мин. ч. до лаяти I.
|| у знач. безос. присудк. сл. лаяно.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лаяний — ла́яний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- лаяний — ЛА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ла́яти¹. Каторжна! Вiд усiх лаяна, вiд усiх зневажена! За що? Навiщо? (Б. Грінченко); Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він – справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (С. Словник української мови у 20 томах
- лаяний — ЛА́ЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ла́яти¹. Ларька таки знали люди. Знали й гомоніли, що він — справді дорогий чоловік, хоч часто ходить і битий і лаяний (Вас., І, 1959, 105); // у знач. безос. присудк. сл. ла́яно. Словник української мови в 11 томах