1. Словник української мови у 20 томах

лаяння

ЛА́ЯННЯ, я, с.

1. Дія за знач. ла́яти¹.

[Тетяна:] У нас ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не возьмеш (І. Котляревський);

Лаяння, сперечання або перешкоджання виконанню ними своїх обов'язків є недоречним (із журн.);

Ніколи поганого слова або лаяння від них не почуєш. Як не прийду до школи , мені всі вчителі хвалять Дегалюків. Всі ними задоволені (з газ.).

2. Дія за знач. ла́яти².

На вулиці ще довго чувся дитячий сміх і лаяння собаки (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лаяння — ла́яння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. лаяння — -я, с. Дія за знач. лаяти I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лаяння — Ла́яння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. лаяння — ЛА́ЯННЯ, я, с. Дія за знач. ла́яти¹. [Тетяна:] У нас ласкою всього достанеш, а криком та лаянням нічого не возьмеш (Котл., II, 1953, 55). Словник української мови в 11 томах
  5. лаяння — Лаяння, -ня с. Брань, ругань. Криком та лаянням нічого не візьмеш. Котл. МЧ. Лаяння жіноче та дітський крик аж ув ушах лящить. К. Дз. 214. Словник української мови Грінченка