лащення

ЛА́ЩЕННЯ, я, с.

Дія за знач. ла́щити.

Кожне доторкання моєї руки, кожне лащення видимо заспокоювало його на мить (Б. Грінченко);

Хуррем поцілувала свого повелителя в щоку, тоді в чоло, припала до нього всім своїм тілом. Він охоче приймав її лащення (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me