лащення
ЛА́ЩЕННЯ, я, с.
Дія за знач. ла́щити.
Кожне доторкання моєї руки, кожне лащення видимо заспокоювало його на мить (Б. Грінченко);
Хуррем поцілувала свого повелителя в щоку, тоді в чоло, припала до нього всім своїм тілом. Він охоче приймав її лащення (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me