левенець
ЛЕ́ВЕ́НЕЦЬ, нця́, ч., рідко.
1. Високий, дужий юнак.
— Ой козаченьку, левенце! Не скажу я тобі, серце! (Чуб., V, 1874, 319).
2. Те саме, що гайдама́ка 1.
[Марта:] Стривай! Ось старий левенець, здається, відтіля йде, то він розкаже нам, чи вже зібралися біля могили всі (К.-Карий, II, 1960, 93);
Ватага левенців складалася з утікачів від кріпаччини (Панч, Гомон. Україна, 1954, 224).
Словник української мови (СУМ-11)