легкодумний

ЛЕГКОДУ́МНИЙ, а, е.

1. Те саме, що легкова́жний.

Щоб здаватись молоденькою, трохи легкодумною дівчиною і підійти під стать простих дівчат, вона одірвала найбільшу оргинію і кинула нею згори на Лемішковського (Н.-Лев., І, 1956, 199);

В епоху великих війн та революцій радянська кінематографія.. ніколи в світі не вдавалася до сюжетів, що сприяли б вихованню з людей легкодумних мрійників та мрійниць (Довж., III, 1960, 285).

2. Те саме, що безтурбо́тний 1.

В очах не було дівочої легкодумної безжурності (Л. Укр., III, 1952, 664).

Значення в інших словниках

1. легкодумний — легкоду́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. легкодумний — див. легковажний  Словник синонімів Вусика
3. легкодумний — -а, -е. 1》 Те саме, що легковажний. 2》 Те саме, що безтурботний 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. легкодумний — ЛЕГКОДУ́МНИЙ, а, е. 1. Те саме, що легкова́жний. Щоб здаватись молоденькою, трохи легкодумною дівчиною і підійти під стать простих дівчат, вона одірвала найбільшу оргинію і кинула нею згори на Лемішковського (І.  Словник української мови у 20 томах
5. легкодумний — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм.  Словник синонімів української мови
6. легкодумний — Легкоду́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. легкодумний — Легкодумний, -а, -е Легкомысленный. Желех.  Словник української мови Грінченка