легкокрилий
ЛЕГКОКРИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має легкі, швидкі у льоті крила.
За чайкою я лину легкокрилою, Морські вітри беруть в обійми нас (Забашта, Квіт.., 1960, 132);
Сісти б на приладдя легкокриле й полетіть, де сонечко встає! (Тич., Зростай.., 1960, 55);
*У порівн. [Олеся:] І Олесю без Власа сонечко не гріє! І линула б вона до нього щовечора пташкою легкокрилою… (Кроп., II, 1958, 332).
2. перен., поет. Який вільно, легко лине, летить і т. ін.
Ранній легкокрилий вітерець із гаю Наче з ним шуткує, наче загравав (Манж., Тв., 1955, 37);
Пісня, колись легкокрила, никла від горя заков… Як же вона задзвеніла в час, коли стрілись ми знов! (Сос., Близька далина, 1960, 235);
Легкокрила уява молодого артиста давала поштовх для створення яскравих, блискучих малюнків (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954,210).
Словник української мови (СУМ-11)