легкокрилий
ЛЕГКОКРИ́ЛИЙ, а, е.
1. Який має легкі, швидкі у льоті крила.
За чайкою я лину легкокрилою, Морські вітри беруть в обійми нас (Забашта, Квіт.., 1960, 132);
Сісти б на приладдя легкокриле й полетіть, де сонечко встає! (Тич., Зростай.., 1960, 55);
*У порівн. [Олеся:] І Олесю без Власа сонечко не гріє! І линула б вона до нього щовечора пташкою легкокрилою… (Кроп., II, 1958, 332).
2. перен., поет. Який вільно, легко лине, летить і т. ін.
Ранній легкокрилий вітерець із гаю Наче з ним шуткує, наче загравав (Манж., Тв., 1955, 37);
Пісня, колись легкокрила, никла від горя заков… Як же вона задзвеніла в час, коли стрілись ми знов! (Сос., Близька далина, 1960, 235);
Легкокрила уява молодого артиста давала поштовх для створення яскравих, блискучих малюнків (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954,210).
Значення в інших словниках
- легкокрилий — легкокри́лий прикметник Орфографічний словник української мови
- легкокрилий — див. легкий Словник синонімів Вусика
- легкокрилий — -а, -е. 1》 Який має легкі, швидкі у льоті крила. 2》 перен., поет. Який вільно, легко лине, летить і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легкокрилий — ЛЕГКОКРИ́ЛИЙ, а, е. 1. Який має легкі, швидкі у льоті крила. За чайкою я лину легкокрилою, Морські вітри беруть в обійми нас (Л. Забашта); Той, хто боявся висоти, став легкокрилим птахом (Люко Дашвар); Легкокриле птаство завело свої веселі пісні (із журн. Словник української мови у 20 томах
- легкокрилий — ШВИДКИ́Й (про людей, тварин, засоби пересування тощо — який швидко біжить, летить, пливе, їде, здатний це робити), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ГІНКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, РОЗГО́НИСТИЙ, ПОРСКИ́Й, ПОРСКЛИ́ВИЙ... Словник синонімів української мови
- легкокрилий — Легкокрилий, -а, -е Легко летающій (о птицахъ). Желех. Словник української мови Грінченка