легкокрилий

ЛЕГКОКРИ́ЛИЙ, а, е.

1. Який має легкі, швидкі у льоті крила.

За чайкою я лину легкокрилою, Морські вітри беруть в обійми нас (Л. Забашта);

Той, хто боявся висоти, став легкокрилим птахом (Люко Дашвар);

Легкокриле птаство завело свої веселі пісні (із журн.);

* Образно. [Олеся:] І Олесю без Власа сонечко не гріє! І линула б вона до нього щовечора пташкою легкокрилою... (М. Кропивницький);

Сісти б на приладдя легкокриле й полетіть, де сонечко встає! (П. Тичина);

// Те саме, що швидки́й 1, 2.

Привітання з його батьківщини принесе легкокрилий гонець (Б.-І. Антонич);

В одному місці довелося розминатися з легкокрилим табуном гостроносих, схожих на ракети човнів (О. Гончар);

Не один раз на легкокрилих чайках виривався [Сірко] на простори Чорного моря, розбиваючи галери й сандали і визволяючи невільників (В. Малик).

2. перен., поет. Який вільно, легко лине, летить і т. ін.

Ранній легкокрилий вітерець із гаю Наче з ним шуткує, наче загравав (І. Манжура);

Десь, очевидно, гомонять жайворонки; десь, очевидно, такий простір, така легкокрила даль, що я не можу не мріяти (М. Хвильовий);

Пісня, колись легкокрила, никла від горя заков... Як же вона задзвеніла в час, коли стрілись ми знов! (В. Сосюра);

Легкокрила уява молодого артиста давала поштовх для створення яскравих, блискучих малюнків (Ю. Мартич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me