ледарство
ЛЕ́ДАРСТВО, а, с. Те саме, що ледарюва́ння.
[Ольга:] І все те скоїлося через твоє ледарство та через заздрість. Замість праці ти баглаї годував та завидував (Кроп., III, 1959, 197);
Узявся бригадир ще раз переконувати Секлету Пилипівну, що її ледарство та неробство до добра не доведе (Вишня, І, 1956, 429);
— Черепаха — символ нехлюйства і ледарства (Вол., Місячне срібло, 1961, 74).
Словник української мови (СУМ-11)