ледь-ледь
ЛЕДЬ-ЛЕ́ДЬ, присл. Те саме, що ле́две-ле́две.
Кав’ярня притулилась до горба. Від неї в’ються вулички гористі, В які ледь-ледь просунеться гарба (Воронько, Тепло.., 1959,174);
Втримався [Бачура], боне хотів розладнувати відносин з обласним начальством водного господарства, яке ледь-ледь нормалізувалося після сьогоднішньої купелі на греблі (Чаб., Тече вода.., 1961, 172);
Ледь-ледь вітер повіє (Черемш., Тв., 1960, 84).
Словник української мови (СУМ-11)