лектура
ЛЕКТУ́РА, и, ж.
1
заст. Посада, заняття лектора-викладача. Я мала охоту більше на лекцію не йти; але хочу пізнати цей тип панночок; хочу довідатися від панни Жолі про її дотеперішню лектуру (У. Кравч., Вибр., 1958, 346).
2. діал. Читання.
Господар виймає книжку, і починається лектура… (Коцюб., І, 1955, 173).
Словник української мови (СУМ-11)