лектура

ЛЕКТУ́РА, и, ж.

1. заст. Посада, заняття лектора-викладача.

Відтепер увесь час, вільний від пустого байдикування, він обернув на лектуру (І. Франко);

Я мала охоту більше на лекцію не йти; але хочу пізнати цей тип панночок; хочу довідатися від панни Жолі про її дотеперішню лектуру (Уляна Кравченко);

А той незугарний .. кістлявий старушок, котрий, вимахуючи руками, читає решті товариства лектуру про акваріюмних рибок, – професор природничих наук тутешньої гімназії Маврикій Пулярка (Ю. Андрухович).

2. діал. Читання, чтиво.

Господар виймає книжку, і починається лектура... (М. Коцюбинський);

Автор побачив, що навіть у цьому невеликому обсязі книжка може якоюсь мірою задовольнити попит спраглого на таку лектуру читача (Б. Антоненко-Давидович).

Значення в інших словниках

1. лектура — Лекту́ра: — читання [53;54]  Словник з творів Івана Франка
2. лектура — лекту́ра іменник жіночого роду посада лектора; читання діал.  Орфографічний словник української мови
3. лектура — Лекту́ра. Лектура, читання, література для читання. Кружкові бібліотеки мають в головнім заложеню ту саму ціль, що й кожда инша бібліотека; вони стають на послугах просвіти і науки і закладають ся на...  Українська літературна мова на Буковині
4. лектура — -и, ж. 1》 заст. Посада, заняття лектора-викладача. 2》 діал. Читання.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. лектура — Виклади  Словник чужослів Павло Штепа
6. лектура — лекту́ра (лєкту́ра) шк. книжки, література (ст) ◊ здава́ти лекту́ру шк. складати залік про прочитані літературні твори (ст) ◊ прива́тна лєкту́ра шк.  Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. лектура — Лекту́ра, -ри, -рі  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. лектура — ЛЕКТУ́РА, и, ж. 1 заст. Посада, заняття лектора-викладача. Я мала охоту більше на лекцію не йти; але хочу пізнати цей тип панночок; хочу довідатися від панни Жолі про її дотеперішню лектуру (У. Кравч., Вибр., 1958, 346). 2. діал. Читання.  Словник української мови в 11 томах