лепетя
ЛЕПЕ́ТЯ, і, ч. і ж., діал. Те саме, що лепету́н і лепету́ха.
— Йван малий, чорний як циган.., лепече як та лепетя (Л. Укр., III, 1952, 740);
[Герасим:] Не втікай, старче божий. Не потурай на те, чого язик-лепетя не накаже (Мирний, V, 1955, 77).
Словник української мови (СУМ-11)