лисиччин

ЛИСИ́ЧЧИН, а, е. Належний лисичці ( див. лиси́чка¹ 1).

Прибіг заєць до лисиччиної нори (Укр.. .казки, 1951, 35).

Значення в інших словниках

1. лисиччин — лиси́ччин прикметник  Орфографічний словник української мови
2. лисиччин — -а, -е. Належний лисичці (див. лисичка I 1)).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. лисиччин — ЛИСИ́ЧЧИН, а, е. Прикм. до лиси́чка¹ 1. Прибіг заєць до лисиччиної нори (з казки); – Не видай мене, лисичко! – довірився зайчик лисиччиній посмішці (В. Багірова); Хотів було знов розкурити, але тут почувся медовий лисиччин голос: – Прошу до столу! (В.  Словник української мови у 20 томах
4. лисиччин — Лиси́ччин, -на, -не (від лиси́чка)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. лисиччин — Лисиччин, -на, -не Принадлежащій лисичкѣ. Дак лисиччина дочка й каже... Рудч. Ск. І. 28.  Словник української мови Грінченка