лисиччин
ЛИСИ́ЧЧИН, а, е.
Прикм. до лиси́чка¹ 1.
Прибіг заєць до лисиччиної нори (з казки);
– Не видай мене, лисичко! – довірився зайчик лисиччиній посмішці (В. Багірова);
Хотів було знов розкурити, але тут почувся медовий лисиччин голос: – Прошу до столу! (В. Шкляр);
У глибині лисиччиних очей-отворів відбилися такі ж мінливі сині чортики (І. Роздобудько).
Словник української мови (СУМ-20)