лисичка
ЛИСИ́ЧКА¹, и, ж.
1. Зменш.-пестл. до лиси́ця 1–4.
Коли приходить до кота лисичка та й питає його: – Що ти таке? (з казки);
У тихому гаю Лисичка щастя мала, Як у своїм добрі жила, гуляла (Л. Глібов);
Полювали ми зайці, лисички, – що трапиться, одне слово (Остап Вишня);
На замурованих шибках іскряться лисички од морозу (Г. Косинка);
* У порівн. Оленка розстібнула гаки білого, опушеного рудою лисицею кожушка, розв'язала кінці хустки, й мені чомусь згадалося, як бігали вони з Уляною по саду, наче дві лисички, і як пантрував за ними я, і як хвилювався (Ю. Мушкетик);
Принцеса! Павою ходить, лисичкою дивиться, голубкою воркує, пір'ячко чистить, ну як же тут не позаздрити? (В. Шкляр).
2. тільки мн. Веселі іскорки в очах.
Раптом у лукавих очах пробігли дві хитрі лисички. Ще й додала інтимним шепотом: – Не цурайтеся (А. Головко).
ЛИСИ́ЧКА², и, ж.
Пластинчатий їстівний гриб жовтого кольору.
Для зимової закуски можна насолити лисичок, які тьотя Катя збирає в тайзі поруч з іншими грибами (Б. Антоненко-Давидович).
Словник української мови (СУМ-20)