лисичити
ЛИСИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.
1. Хитрувати, лестити комусь, підлабузнюватися до когось.
Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? (М. Кропивницький);
– Вiн тiльки вдома стає самим собою, i то не завжди: навiть передi мною, забувшись, ще iнколи лисичить, грає свої ролi (М. Стельмах).
2. рідко. Полювати на лисиць.
Традиційний запорозький промисел – “лисичити” в степах – міг призвести до контакту з хворими тваринами (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)