лисичити
ЛИСИ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., розм.
1. Хитрувати, лестити комусь, підлабузнюватися до когось.
Навіщо б я мала ховати очі та лисичити? (М. Кропивницький);
– Вiн тiльки вдома стає самим собою, i то не завжди: навiть передi мною, забувшись, ще iнколи лисичить, грає свої ролi (М. Стельмах).
2. рідко. Полювати на лисиць.
Традиційний запорозький промисел – “лисичити” в степах – міг призвести до контакту з хворими тваринами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лисичити — лиси́чити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- лисичити — див. лестити; обманювати; хитрувати Словник синонімів Вусика
- лисичити — -чу, -чеш, недок., розм. Бути лисицею (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- лисичити — ХИТРУВА́ТИ (виявляти хитрощі, здійснювати щось ухильним способом, нерідко обманним шляхом), ХИТРИ́ТИ, ЛУКА́ВИТИ, КРУТИ́ТИ розм., ВИХЛЯ́ТИ розм., МАНЕВРУВА́ТИ розм., КОМБІНУВА́ТИ розм., КРУТИ́ТИ ХВОСТО́М розм., ЛИСИЧИТИ розм., ПОЛІТИКУВА́ТИ діал. — Док. Словник синонімів української мови
- лисичити — ЛИСИ́ЧИТИ, чу, чеш, недок., розм. Бути лисицею (у 2 знач.). [Приблуда:] Як тілько хто почне передо мною лисичити, то мені здається, що у того чоловіка лежить каменюка за пазухою (Кроп., І, 1958, 156). Словник української мови в 11 томах